Лялин Андрей Владимирович (LAVScan),
Россия, Москва
Автор, моно разработчик компьютерных систем для диагностики автомобилей
Diagnos_Car, VAG-Scan, FAR-Scan, LAVScan
Лялин Андрей Владимирович
адрес официального сайта lavscan.ru
адрес для сообщений diagnos_car@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 4338 раз. Голосов 7. Средняя оценка: 4,71
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Слушай друг, ты замечательно пишешь.
Передаётся то, что ты хочешь сказать... и у тебя есть что сказать. С удовольствием и радостью... Божьих тебе благославений.
ученик
2008-02-25 08:54:41
И поблагодари "корректоров" - у них больше ни чего нет. Комментарий автора: Проблема не в том, что нечего - сказать…
Проблема в том, что некому – слушать…
ученик.
2008-03-01 10:57:45
Зря ты так говоришь. Я, например, на твоих стихах отдыхаю, радуюсь. Они особые... Нужен определённый уровень, а здесь - как ты сам видишь - "баптисто" т.е. "погружение", вот они и "погружены"
по... дальше некуда... Не вздумай бросить писать, работай не ленись, и помещай...это нужно делать в первую очередь для себя, а потом остальное. Дерзай!
Лека
2013-03-27 09:09:48
Мне нравится! Даже чуть-чуть завидую. Комментарий автора: Хорошо, если так. А чему завидуете?
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.